In a deep blue sky
Tremble with a sigh
Glitter in your eye
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
15:35 

Give me hope

Наткнулась на вирізки-переклади з міжнародного проекту "Дай мені надію". Насправді, ця штука підняла мій рівень любові до людей (хоч до філантропа мені далеко хД) на кілька рівнів.
Різні-різні маленькі і великі життєві ситуації, трагічні і кумедні, дивлячись (приймаючи участь в яких) на які, ти розумієш, що не все так погано.
І це, справді, мейд май дей =).
www.givesmehope.com - сайт з цими історіями =)

16:10 

заграло

лікарі ні хрєна не шарять, шарять якісь грьобані цілительки, хоча нє, ті теж в небо плюють, бо знайомі афігенні експерти!
а нєєє, бля, інтернет, от хто все рішає.

01:22 

xD пробило =)

був період, коли на роботі мені було скучно і я читала багато бульварної беллетристики - любовних романів себто. Насправді - класна це штука, для підняття і настро, і ЧСВ хД
так от, шось мені згадались основні особливості головного героя (він же Альфа-самєєц хД) і героїні.
На думку абсолютної більшості сучасних авторів (на основі прочитаних мною лр на саміздаті), ідеальний хлопець - це:
- гарне лице і тіло
- багаті батьки
- потреблядське (русизм, знаю) відношення до протилежної статі
- крутий байк\машина
- псевдосарказм і взагалі вираження симпатій на рівні дитячого садку (посмикати за косички, обізвати, віддати улюблену машинку, яка дівчинці взагалі не здалась хД)
- просто фантастичні сексуальні аппетити
- погані відносини з багатими батьками
- якщо є якась душевна травма - то він взагалі БОГ хД

На відміну від хлопця, дівчина зазвичай:
- не красуня, але все на місці і оце все чіпляє набагато більше.
- наявність красивішої подруги із стервозним характером
- багатий внутрішній світ, який виражається в тому, що "я тебе хочу, але я вся така принципова, що ти про це довго не взнаєш"
- матеріальна бідність (в порівнянні з альфа-самцом, звичайно
- душевні метання між оцим-багатим-красивим-але-казановою і отим-не-менш-багатим-і-далі-по-тексту
- наявність домашніх улюбленців (зазвичай кота з дуууже оригінальним іменем на зразок Амфетамін, Телепузик або Іван Грозний)
- наявність дужевної травми робить її взагалі ідеальною.

в 50% випадків, багаті "Буратіно" на бідну дєфачку спорять, вона про це взнає (після того, як переспить, перепрошую, закохається в хлопця) і йде ше сторінок 50 сльоз і заяв "всі-вони-козли"

в 25% - вона, середньостатична Ізабелла з містечка Маленькі Козюки, просто вражає головного героя своїм внутрішнім всітом (не скаче до нього в постіль).

ше в 20% - вони просто гризуться одне з одним, поки не напються і не пересплять, ще раз перепрошую, не зрозуміють, що це любов.

5% останніх - це щось більш-менш цікаве і сприятливе до читання.



висновок, Ізабеллою бути класно. Висновок №2 - любов зла, полюбиш і табуретку, в якої є 8 кубєгів пресу і цілий букет венеричних хвороб (зате довгий список "перемог" на сексуальному фронті.


хДДД
сумно.



а, останнє - юні аффтари чомусь обожнюють "...". Практично всі Ізабелли не вміють думати сформованими реченнями, думки їх не закінчені (що вказує або на розумову відсталість, або на інфантильність типової Ізабелли.

17:43 

Cornerstone

... І настає момент, коли ти розумієш - все, Рубікон пройдено, назад дороги нема. Пан, чи пропав. Те, про що ти не можеш говорити і не можеш мовчати розпирає зсередини, виштовхує легені назовні, брутально, скрізь ребра. Нищить і нівечить.
(давай, чувак, що ж ти мнешся, як якась ванільна малолєтка)
В скронях б"ється набатом - кажи, кажи, кажи, кажи-кажи-кажи. перед очима двоїться, троїться, міріади реальностей і можливих наслідків спалахують і гаснуть, залишаючи за собою неохоту і сумніви.
Але:
- Ну, слухай, якщо це щось несерйозне, давай після виступу? В нас часу нема, ну взагалі.
І часу зволікати більш нема. (вдихнути неймовірно важко, бо на видосі доведеться напружити голосові зв"язки і видихнути слова, що вже півроку ріжуть внутрощі)
Раптом цікаво - а справді, скільки верблюдів можуть пролізти через вушко голки. І ти зосереджуєшся на цьому безглуздому питанні, абстрагуючись від того, шо:
- Чунмьон-хьон, ти мені подобаєшся.


І гора з плеч.

@темы: кілька слів про

23:20 

Консонанс (для Сакури)

... и не важно, что Сехун больше любит инди-рок и (теперь, когда он повзрослел, ему даже чуть стыдно)Джастина Бибера, а Лухан предпочитает старый джаз и заунывные (как говорит Чонин) мотивы японской энка. Не важно, что Сехун выше Лухана на добрую голову, хоть и младше на четыре года, что они разных национальностей. Что их взгляды на политику, искусство и даже религиозные предпочтения не совпадают.
Это не имеет абсолютно никакого значения.
Ведь Се постоянно хмурится, если "одного мелкого китайского Олень-хена" нет рядом.
А Лу теребит мобильный, каждых пять минут смотря на дисплей в ожидании смс.
А когда они вместе, то даже говорить не обязательно, ведь в присутствии друг друга правильно.. Так, как должно быть.
Они не перестают быть собой, не идут на уступки, коря друг друга за неприятие, нет. Просто желтый и синий равно зеленому.
А, несмотря на все различия, что хен, что макне очень любят этот цвет.

@темы: кілька слів про

13:36 

February void

Коли пустоту в мізках гарно доповнює пустота ззовні.


@темы: я, над-я і воно

01:26 

///

- А эта пустошь?
- Пустошь? - переспросил шут. - Пустошь осталось пустошью. Как-то сама собой появилась новая дорога. Никому не хотелось тревожить кости павших воинов. Их, если честно, большей частью даже не похоронили. Не до этого было людям - надо было страну после войны восстанавливать. Шли годы, и про отряд Харьгана потихоньку стали забывать. Слишком много других проблем было. Неназываемый, например, появился, или еще что-нибудь. А кости они кости и есть. Земля сама заберет. Дорога потихоньку приходила в запустение, по ней никто не ездил. Только пастухи перегоняли стада. Землица-то тут ого-го какая жирная, и трава соответственно высокая. Осталось только название - Харьганова пустошь, да и то со временем забыли, откуда оно пошло. Теперь только старики помнят о подвиге людей. Маленькая война на просторах большого мира. Маленькая драма и маленькая смерть. Сколько их было? Сколько их еще будет? Скольких героев незаслуженно забудут поколения и скольких негероев будут помнить, хотя они этого не заслужили?
Над костром повисла гнетущая тишина. Каждый думал о тех людях, что грудью встали перед кривыми ятаганами орков, но не отступили.
- Гномы никогда бы не забыли героев!
- И карлики!
Я почувствовал стыд за свою расу. Наверное, впервые в жизни мне было стыдно за людей, забывших такую жертву...
- Пошли, Горлопан, - крякнул Фонарщик, поднимаясь с земли. - Нам с тобой сегодня первыми заступать на дежурство.
Все постепенно укладывались спать, лишь одинокая фигурка шута так и осталась сидеть возле огня, наблюдая за пляской маленького костерка....

(с) А. Пехов, Крадущийся в тени

@темы: зачепило, цитати

14:47 

///

насправді, я обожнюю кавери на різні пісні. Справа в тому, що в оригіналі автор передає якісь свої почуття, своє бачення і розуміння, а той, хто "кавиряє" (лол, як мені подобається це слово), вносить відголоски свого, змінюючи музику (бажано б ще вставити щось про "тональність" або "темп", але я взагалі в тому не розбираюсь хД), ставлячи інші логічні акценти у фразах.
наприклад:

і

по суті, ні мелодія (в грубшому розумінні), ні слова не змінились, але атмосфера пісні, та і смислове наповнення - різні.
Лол. Те саме і в кіноіндустрії, коли перезнімаються старі кінострічки, а нові мають зовсім інші акценти, змістову нагрузку і лейтмотив. (хоча історія та сама).
Нове - не значить краще чи гірше. Просто потреби глядачів міняються, так само як і світогляд режисерів і можливості створення спецефектів.
Ще кілька прикладів на кавери.







Чесно кажучи, в окремих випадках, особисто мені кавери подобаються більше.

@темы: я, над-я і воно, шаблонні думки, недоречне, кілька слів про, зачепило

02:46 

шось

Шось довго-довго думала, чи писати щось, чи ні.
Таки писати хД є просто уривки думок, які не хочеться забувати, але не під силу думати.
Тому краще раз собі написати, витрясти з себе те, що зайве і йти далі.
Плюс, цікаво, може через деякий час все це суттєво зміниться.
далі багато тексту про те, що, чому і як я не/люблю


@темы: кілька слів про, недоречне, шаблонні думки, я, над-я і воно

03:18 

Forever can be...

...something to believe in

- Кенсу, зачем ты ведешь дневник? - хмурился Чондэ одним знойным утром.
Группа уже полтора часа ждала, пока домонтируют сцену, можно было прорепетировать и уехать в отель. Сморенные жарой, они сидели кто где, пытаясь укрыться в рваных обрывках прохладных теней.
- Я излагаю свои мысли, - как всегда серьезно ответил Кенсу, - я пишу, чтобы я в свои 21 помнил, о чем думал, мечтал и чего боялся я в шестнадцать.
- Это как-то сложно, - хохотнул Чондэ, усаживаясь рядом и пытаясь пристроить голову на плече Дио.
Пауза. Вдалеке слышны звуки проезжающих машин. Душно и пахнет бетоном.
- Легче, чем постоянно фальшиво улыбаться, когда... - шепчет Кенсу, глядя на небо.
Чондэ почему-то пусто, чуть стыдно и холодно.
Это "когда" сотнями разных окончаний режет его, ведь ни одно из них не вызывает улыбки.

And this is one of those times
For those you left behind.


@темы: недоречне, кілька слів про, екзо

01:43 

лол

13:17 

дивно

Дивно, як радикально можуть змінюватись люди, їх життєві позиції і відносини з іншими.
Дивно, що те, що колись здавалося проблемою світового масштабу, - не варте уваги.
Дивно, коли ти знаходиш якісь дитячі спроби писати щоденник, а зараз тобі просто гірко жаль, що ти більше не настільки наївний.
Дивно, коли тобі, через рік після того, як ви перестали спілкуватися, пише людина, яка знає тебе від і до, до якої ти прислухався, яка тебе захоплювала, навіть.
Дивно, що тобі - пусто. І ніяково, бо ти ж мав би хоч щось відчувати, а тобі ніяк.
Дивно.

@темы: недоречне, шаблонні думки, я, над-я і воно

13:57 

1.

«Ничто не мотивирует лучше осознания собственной ничтожности. Так легко любить себя, ничего не делая и фантазируя о том, на что ты потенциально способен».

Я більше з тих, хто Thinker, ніж з тих, хто Doer.
Я рідко вчуся на абстрактиних прикладах.
Я рідко вчуся на чужих помилках.
Я роблю помилки по декілька раз, перш ніж засвоюю матеріал.
Я не абстрагуюсь і не зосереджуюсь.

Sounds like a not bad to-do list.

Жаліти і жалити. "Жал" - корінь, "е" і "и" - суффікси, "ти" - закінчення інфінітиву.

Кожна дорога починається з першого кроку. Навіть, і особливо, якщо це дорога наперекір своїм пагубним звичкам. При чому, якщо розібратись, кожна з них є "привіт з минулого" - наслідок твоїх певних дій. (Полиці в шафі знаходяться безсистемно і занадто високо).

Крім очевидного:
1. Менше часу на думати і зволікати.
2. Тайм-менеджмент і списки.
3. Поменше думати і уявляти. Побільше втілювати.

UPD. не зариватись в глибини самокопання

@темы: недоречне

13:53 

tremble


Прослушать или скачать Lou Rhodes Tremble бесплатно на Простоплеер

tremble lyrics

В горле пересыхает, пальцы отбивают рваный ритм на подлокотнике. Бэкхена трясет: ему и холодно, и жарко одновременно; он боится закрыть глаза (ведь тогда мириады звезд закроют от него самое прекрасное зрелище в мире). Парень независимо откидывается на спинку неудобного кресла, нарочито глядя в сторону (где в зеркале он может все так же исподтишка наблюдать за Чанёлем).
Чанёль идеален. Если бы Бэкхен в свое время читал больше стихов о любви, он бы мысленно цитировал их сам себе, в каждом видя образ высокого шатена.
Иногда Бэк тешит себя мыслью, что кто-то наверху создал такого совершенного Чанёля специально для него, Бэкхена. Ведь ладонь старшего, слишком узкая и тонкая для настоящего мужчины, так идеально ложится в большую и сильную младшего. Ведь, когда Чанни обнимает своего хёна со спины, она так безупречно помещается в руках рэпера. (У Бэка, кажется, личный фетиш на руки Чанёля. На всего Чанёля.)
Когда взгляды их встречаются в зеркале (Бэку странно, ведь и он, и Чанни в зеркале совершенно другие - взрослее, уверенней, слишком как-айдолы), Бэкхена почти подбрасывает на кресле - Чанёль улыбается той самой улыбкой, полной обещаний и удовлетворенных вздохов.
Бэкхен дрожит: Чанёль, как всегда, без слов его понимает. Теперь они играют в предвкушение вдвоем, и это почти слишком сладко.
Когда Сехун выйдет из комнаты, Чанёль раскроет свои объятия и позовет:
- Иди ко мне.
И, поскольку они оба это знают и оба ждут этого момента (что еще более волнующе), Бэкхен дрожит в предвкушении.

@темы: шаблонні думки, недоречне, кілька слів про, екзо

14:08 

Чунмён не понимал Чонина.

Когда младший пришел в СМ, он был мелким и не слишком общительным, погруженным в себя двенадцатилетним мальчиком, который смотрел на всех из-под растрепанной челки слишком острым и проницательным взглядом. Чонин сторонился Чунмёна, но старший Ким был слишком правильным парнем, слишком свыкся с ролью старосты и хорошего мальчика и не умел не общаться с кем-то. Чунмёну потребовалось очень много вовремя оставленных для мелкого бутылок с водой и банановым молоком, множество свежих полотенец, ненавязчиво висящих на дверце шкафчика, чтобы завоевать доверие маленького интроверта. Чтобы тот подпустил его на расстояние вытянутой руки, разделенного на двоих зонтика в непогоду и улыбки (когда Чонину удавалось особо заковыристое движение). Потребовалось еще больше, чтобы их общение переросло из простого шапочного "привет-пока" в "хё-ён, слушай, в школе я...". Чунмену нравилось слушать о жизни Чонина (потому что мелкий смотрел на нее настолько не так), нравилось вызывать у него улыбку, ерошить мальчику волосы и просто быть рядом.

Чунмён не понимал Чонина


01:00 

Для Тобі

Сотни невысказаных фраз жгут язык, колючей проволокой режут глотку и Тао смаргивает, ведь ему уже почти двадцать, а мальчики мужчины в таком возрасте уже не плачут. Руки дрожат и китаец с силой сжимает их в кулаки, ощущая, как в полумесяцах, оставленных ногтями, собирается кровь.
Они не виделись долго (и Тао кажется, что прошла вечность с того момента, как он в последний раз ощущал этот парфюм и видел эту полуулыбку), но чувства, проклятые чувства, которые Хуан пытался искоренить в себе, полностью отдаваясь публике, изматывая себя на тренировках и рыдая в подушку (осторожно, чтобы не потревожить остальных)... никуда не делись.
И он все так же ощущает тепло где-то в районе солнечного сплетения и щенячий восторг. все так же невольно подается навстречу, ближе, плотнее, желая прижать к себе обнять и никогда-никогда не отпускать.
Сотни упреков, обид так и рвутся наружу, но все, что он может выдохнуть:
- Ифань... я... я скучал.
А ге улыбается в ответ тепло, глазами, распахивает свои объятья и мягко ерошит волосы на затылке младшему.
- Я тоже, Панда. Я тоже.
Тао колотит от счастья.
ОН - рядом...

pp.vk.me/c617731/v617731009/e205/hz3IMCaG9z8.jp...

@темы: зачепило, екзо, недоречне, кілька слів про

01:47 

назбиралось

1. кожен побачить рівно те, що хоче побачити і виставить це в вигідному для себе світлі
2. що не добре - те досвід
3. не злись на людей, просто ППП
4. не рий іншим яму - самі собі вириють, та ще й накакають туди (зате потім можеш постояти і поржати, ібо нєфіг)
5. кожна людина має право на свій вибір
6. і кожна людина має за нього відповідати
7. прецедент - можливість підготуватись до наступних лаж і не дати їм себе зачепити
8. інколи потрібно показувати зуби

а взагалі - KEEP CALM AND BUGA-BUGA

сидру би хД

@темы: буга-буга-га хД, зачепило, кілька слів про, недоречне, шаблонні думки, я, над-я і воно

23:45 

курвить

з носа тече
на очі зсередини тисне і вони постійно печуть
в вісках поселились посони-з-дрелями
від музики болить голова
в горлі ремонтують дорогу
різкі внутрішні температурні коливання
ниють коліна
прострілює плече
відчуваю себе руїнами якоїсь древньої будівлі (слава богу,. в мене не ходять сцяти туристи)
завтра робота і рєпа
дафак, треба дожити цей тиждень =__________=

хочу соло мєлкого. мєлких хД 2х різних хД
і розмалювати сумку
і більше часу

@темы: я, над-я і воно, шаблонні думки, недоречне, буга-буга-га хД

12:15 

все в цьому світі якось дуже відносно.
я до того, що навіть якщо в твоєму житті сталась трагедія - світу абсолютно і непереборно начхати.
не в плані того, що тебе ніхто не пожаліє чи щось на кшталт цього, ні. просто, ну наприклад, якщо тебе побили пізно ввечері в темному провулку, то зранку передзвонить друг з :"хей, ми ж домовились зранку бігати, то де ж тебе, курча, носить?!".
і він буде щиро злий на тебе. а ти й не подумав передзвонити йому, бо ж чорт, тобі нереально погано, ти встати не можеш, ребра болять і т.д. і його, і тебе можна зрозуміти.
це я не до того, що в таких ситуаціях хтось винен, абсолютно ні.
просто... ну, особисто мене завжди вражало те, що, як би не було, що би не було - це ні на що не впливає. тобто - ноубаді керс в абсолюті.
бо ніхто не зрозуміє і не переживе твою трагедію в повній мірі. ніхто не може підказувати, що робити.
ну, підберу тупу алегорію - смерть одного мурахи не впливає на життя мурашника.
це тільки твоє.
в кожного є своє життя, свої "локальні апокаліпсиси".

цей весь вдумливий "висєр" був до того, що я не знаю, як поводити себе в ситуаціях, коли комусь хєрово.
та і в тих, коли хєрово мені, теж.

@темы: зачепило, кілька слів про, недоречне, шаблонні думки, я, над-я і воно

00:42 

те, що

парадоксально, але
часто я трачу час не на те, що потрібно
те що потрібно не дорівнює тому, що подобається
люди є людьми, і це логічно
але є купа нелогічного і в поведінці, і в баченні себе/світу/навколишнього
я трачу час на те, що "хочу"...
... до моменту, поки не розумію, що це не те, що "слід" і за це себе корю
як розмежувати ці 2 поняття?

не розмінюйся все буде

@темы: я, над-я і воно, шаблонні думки, недоречне, кілька слів про, зачепило

And when you look long into an abyss, the abyss also looks into you.

главная