все в цьому світі якось дуже відносно.
я до того, що навіть якщо в твоєму житті сталась трагедія - світу абсолютно і непереборно начхати.
не в плані того, що тебе ніхто не пожаліє чи щось на кшталт цього, ні. просто, ну наприклад, якщо тебе побили пізно ввечері в темному провулку, то зранку передзвонить друг з :"хей, ми ж домовились зранку бігати, то де ж тебе, курча, носить?!".
і він буде щиро злий на тебе. а ти й не подумав передзвонити йому, бо ж чорт, тобі нереально погано, ти встати не можеш, ребра болять і т.д. і його, і тебе можна зрозуміти.
це я не до того, що в таких ситуаціях хтось винен, абсолютно ні.
просто... ну, особисто мене завжди вражало те, що, як би не було, що би не було - це ні на що не впливає. тобто - ноубаді керс в абсолюті.
бо ніхто не зрозуміє і не переживе твою трагедію в повній мірі. ніхто не може підказувати, що робити.
ну, підберу тупу алегорію - смерть одного мурахи не впливає на життя мурашника.
це тільки твоє.
в кожного є своє життя, свої "локальні апокаліпсиси".

цей весь вдумливий "висєр" був до того, що я не знаю, як поводити себе в ситуаціях, коли комусь хєрово.
та і в тих, коли хєрово мені, теж.